Записи із тегом ‘політика’
Розміщено Грудень 12, 2012
Лі Куан Ю (Lee Kuan Yew)
Лі Куан Ю (Lee Kuan Yew) — сінгапурський державний діяч, перший прем’єр-міністр Республіки Сінгапур, один із творців сінгапурського “економічного дива”, був при владі близько тридцяти років. На той час, коли він вирішив передати владу, щоб забезпечити стабільність та оновлення кадрів, він уже був прем’єр-міністром, який найдовше перебував при владі.
Співзасновник та перший генеральний секретар Партії народної дії (ПНД), він привів свою партію до восьми перемог з 1959 по 1990 рік, був учасником відділення Сінгапуру від Малайзії у 1965 році та його подальшого перетворення з відносно нерозвиненої колонії без природніх ресурсів на Азійського тигра, державу “Першого світу”. Він досі залишається однією з найвпливовіших політичних фігур Південно-Східної Азії.
Другий прем’єр-міністр Сінгапуру, Го Чок Тонг, призначив його старшим міністром у 1990 році. Він обіймав посаду Міністра-ментора, що створив його син Лі Сянь Лун, коли став третім прем’єр-міністром у серпні 2004 року. Його послідовні міністерські посади охоплюють період більш ніж 50 років, таким чином він один із найдовше працюючих міністрів в історії. 14 травня 2011 року Лі та старший міністр Го Чок Тонг оголосили про свою відставку з кабінету міністрів після виборів у 2011 році.
Розміщено Лютий 12, 2010
Іван Франко (Ivan Franko)
Іван Якович Франко (народився 27 серпня 1856, Нагуєвичі Дрогобицького повіту — помер 28 травня 1916, Львів) — український філософ, письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський і політичний діяч.
Усебічно обдарований, енциклопедично освічений і надзвичайно працьовитий, Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури. Він був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком літератури, перекладачем і видавцем. Сюжети для своїх творів Франко черпав із життя і боротьби рідного народу, але також із першоджерел людської культури — зі Сходу, античної доби й Ренесансу. Він був “золотим мостом” між українською і світовою літературами.
Розміщено Листопад 18, 2008
Іван Степанович Мазепа (Ivan Mazepa)
Іван Степанович Мазепа (Іван Мазепа-Колединський). Народився 20 березня 1639, помер 21 вересня 1709. Гетьман України в 1687-1709 рр.
Спочатку вважав можливою співпрацю з Москвою, але політика Петра I в Україні в період Північної війни призвела до розриву Мазепи з Росією. У 1708 р. уклав угоду з Карлом XII про приєднання до антимосковської коаліції. Після поразки шведської армії під Полтавою емігрував. Помер у Бендерах, похований у Галаці.
Мазепа народився в Мазепинцях, на шляхетському хуторі Київщини, неподалік від Білої Церкви, що його надав польський король Сигізмунд II Август у 1592 р. шляхтичеві Михайлові Мазепі-Колєдинському з роду Курчів.
Батько Мазепи займав високу посаду в окрузі Білої Церкви; його мати походила із знаменитого українського роду Мокевських. Вони мали двоє дітей: доньку Олесю і сина Івана, майбутнього гетьмана.
Розміщено Листопад 17, 2008
Аристотель (Aristotle)
Аристотель (384 до н.е. — 322 до н.е.) — давньогрецький універсальний вчений, філософ і логік, засновник класичної (формальної) логіки. Народився в місті Стагіра. 367 до н.е. — 347 до н.е. вчився в академії Платона в Афінах, у 343 до н.е. — 335 до н.е. був вихователем сина царя Македонії Філіппа — Александра. У 335 до н.е. повернувся в Афіни, де заснував свою філософську школу — перипатетиків. Серед його творів — «Нікомахова етика», перша «Поетика».
Аристотель вплинув на весь подальший розвиток наукової і філософської думки. Його твори стосувалися практично всіх галузей знання того часу. Зібрав і систематизував величезний природничо-науковий матеріал своїх попередників, критично його оцінив, виходячи зі своїх філософських поглядів, і сам здійснив ряд глибоких спостережень. У фізичних трактатах «Фізика», «Про походження і знищення», «Про небо», «Про метеорологічні питання», «Механіка» і інших виклав свої уявлення про природу і рух. Фізика в нього в своїй основі умоглядна. Первинними якостями матерії він вважав дві пари протилежностей «тепле — холодне» і «сухе — вологе», основними (нижчими) елементами, чи стихіями, — землю, повітря, воду і вогонь (своєрідна «система елементів»), що є різними комбінаціями первинних якостей; з’єднанню холодного із сухим відповідає земля, холодного з вологим — вода, теплого із сухим — вогонь. П’ятим, найбільш зробленим елементом вважав ефір.
