Записи із тегом ‘філософ’
Розміщено Вересень 16, 2014
Піфагор (Pythagoras)
Піфагор Самоський (лат. Pythagoras; бл. 569-475 рр. до н.е.) — старогрецький філософ і математик, релігійний та політичний діяч, творець релігійно-філософської школи піфагорійців.
Історичні дослідження датують появу Піфагора на світ приблизно 569 роком до нашої ери. Народився Піфагор на острові Самосі, біля узбережжя Малої Азії. Його батько Мнесарх із знатного, але збіднілого роду, був каменерізом. Згідно з легендою, Мнесарх звернувся до Піфії з приводу однієї дуже важливої для нього подорожі. Він отримав відповідь, що подорож буде успішною, а його дружина народить дитину, яка буде виділятися з-поміж усіх, хто жив коли-небудь, красою й мудрістю, і принесе людському роду дуже велику користь на всі часи. Після пророцтва Мнесарх дав своїй дружині нове ім’я — Піфаїда, а новонародженому — Піфагор, яке означає «той, про кого оголосила Піфія».
Розміщено Жовтень 8, 2012
Луцій Анней Сенека (Lucius Annaeus Seneca)
Сенека Анней Луцій (Lucius Annaeus Seneca), відомий також як Сенека молодший (народився 4 року до н. е. — помер 65 року н. е.) — давньоримський філософ, поет, державний діяч і оратор. Народився приблизно 4 р. до н. е. в Кордубі (Кордова, Іспанія) у заможній родині. Його батько, відомий як Сенека Старший, був видатним ритором. Він був упевнений у перевазі практичної діяльності над філософією і мріяв про політичну кар’єру для синів. Заради дітей він переїхав до Риму, де й минули молоді роки Сенеки Молодшого.
Розміщено Січень 20, 2012
Омар Хайям (Omar Khayyam)
Омар Хайям — перський поет, математик та філософ — народився 18 травня 1048 року і помер 4 грудня 1131 року.
Повне його ім’я — Гіяс ед-Дін Абу-ль-Фатх Омар ібн Ібрахім ель-Хайямі ен-Найсабурі. Ед-Дін (“допомога віри”) — традиційне поважне ім’я вченого, Абу-ль-Фатх Омар ібн Ібрахім — власне ім’я Хайяма, ен-Найсабурі (“нішапурський”) — говорить про походження з Нішапура, одного з головних міст провінції Хорасан. Саме слово “Хайям” мовою фарсі означає “палатковий майстер” — вважають, що це вказівка на професію його батька або діда.
Розміщено Червень 23, 2011
Артур Шопенгауер (Arthur Schopenhauer)
Артур Шопенгауер (Arthur Schopenhauer) (1788-1860) — один з найбільш відомих мислителів ірраціоналізму, мізантроп, тяжів до німецького романтизму, захоплювався містикою, вивчав філософію Імануїла Канта та філософські ідеї Сходу, а також стоїків — Епіктета, Овідія, Ціцерона. Критикував своїх сучасників Гегеля та Фіхте. Досконало володів латинською, англійською, французькою, італійською та іспанською мовами.
Називав світ, як протилежність софістським міркуванням Лейбніца — “найгіршим із можливих світів”, за що отримав прізвисько “філософ песимізму”.
Розміщено Березень 18, 2011
Готфрід Вільгельм Лейбніц (Gottfried Wilhelm von Leibniz)
Готфрід Вільгельм Лейбніц (Gottfried Wilhelm von Leibniz) — провідний німецький філософ, логік, фізик, математик, мовознавець та дипломат. Народився він 1 липня 1646-го року у Лейпцигу (Німеччина), помер 14 листопада 1716 року у Ганновері.
Саме Лейбніц передбачив принципи сучасної комбінаторики. Створив першу механічну лічильну машину, здатну виконувати додавання, віднімання, множення й ділення. Незалежно від Ньютона створив диференціальне й інтегральне числення і заклав основи двійкової системи числення.
У рукописах і листуванні, які було надруковано лише в середині XIX ст., Лейбніц розробив основи теорії детермінантів. Зробив вагомий внесок у логіку і філософію. Мав надзвичайно широке коло наукових кореспондентів. Багато з його ідей викладено в рукописах і листуванні, що ще й досі повністю не надруковані.
Розміщено Листопад 16, 2010
Хосе Ортега-і-Гассет (Jose Ortega y Gasset)
Хосе Ортега-і-Гассет (Jose Ortega y Gasset) (1883-1955) — іспанський філософ, публіцист і громадський діяч, творець раціовіталізму. Його вчення є своєрідною версією синтезу філософії життя та екзистенціалізму; впливовий представник філософії історії та теорії еліти, автор відомих досліджень з соціології, культурології, естетики, літературо- та мистецтвознавчих есе.
Біографія
Народився у Мадриді, в сім’ї головного редактора газети “Ель імпарсіаль” (“Неупереджений”).
Навчаючись в коледжі отців-ієзуїтів “Miraflores del Palo”, Ортега бездоганно засвоїв латинь та древньогрецьку мову. У 1904-му році закінчив Мадридський університет Комплутенсе, захистивши при цьому докторські тези “El Milenario” (“Тисячолітній”). Потім сім років провів в універистетах Німеччини, віддаючи перевагу Марбургському, де в той час викладав Герман Коген.
Повернувшись до Іспанії, отрмав призначення в Мадридський університет в Комплутенсе, де і викладав до 1936-го року, коли почалася громадянська війна.
Розміщено Лютий 12, 2010
Іван Франко (Ivan Franko)
Іван Якович Франко (народився 27 серпня 1856, Нагуєвичі Дрогобицького повіту — помер 28 травня 1916, Львів) — український філософ, письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський і політичний діяч.
Усебічно обдарований, енциклопедично освічений і надзвичайно працьовитий, Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури. Він був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком літератури, перекладачем і видавцем. Сюжети для своїх творів Франко черпав із життя і боротьби рідного народу, але також із першоджерел людської культури — зі Сходу, античної доби й Ренесансу. Він був “золотим мостом” між українською і світовою літературами.
