Луцій Анней Сенека (Lucius Annaeus Seneca)
Сенека Анней Луцій (Lucius Annaeus Seneca), відомий також як Сенека молодший (народився 4 року до н. е. — помер 65 року н. е.) — давньоримський філософ, поет, державний діяч і оратор. Народився приблизно 4 р. до н. е. в Кордубі (Кордова, Іспанія) у заможній родині. Його батько, відомий як Сенека Старший, був видатним ритором. Він був упевнений у перевазі практичної діяльності над філософією і мріяв про політичну кар’єру для синів. Заради дітей він переїхав до Риму, де й минули молоді роки Сенеки Молодшого.
Життя
Філософією Сенека захопився з юності, його наставники належали до школи римського стоїка Секстія. Але батькові вдалося впевнити його стати державним діячем. За імператора Калігули Сенека, вже відомий письменник і оратор, отримує першу державну посаду — квестора — і входить до сенату. Одна з його промов у сенаті викликала таку заздрість Калігули, що той наказав убити Сенеку. Він залишився живим лише тому, що імператора переконали, що Сенека хворий і проживе недовго.
За Клавдія філософ був відправлений у вигнання на Корсику (у 41 р. н. е.) за звинуваченням, пов’язаним з племінницею імператора; там він пробув вісім років. Сенеці допомогла повернутися Агрипіна Молодша, що стала імператрицею. У 50 році він був обраний претором і оженився на Помпеї Пауліні, заможній і впливовій жінці. Агрипіна доручила йому виховання свого єдиного сина Нерона, якому тоді було дванадцять років. Він погодився, сподіваючись виховати правителя-мудреця і втілити в життя ідею “вселенського граду”. Протягом п’яти років Сенека був одним з його вихователів, він був автором інаугураційної промови Нерона й у період його правління досяг вершин влади й багатства. У 55 році стає консулом-суфектом.
Після вбивства Агріппіни й смерті друга — воєначальника Бурра (у 62 р.) Сенека відійшов від справ і хотів повернути Нерону всі отримані від нього багатства, але Нерон відмовився прийняти їх назад. Відхід від справ уже не міг врятувати філософа. Нерон відчував, що сама особа Сенеки, яка завжди втілювала для нього норму й заборону, є певною перешкодою на його шляху. І коли в 65 році було розкрито змову Пізона, Нерон, незважаючи на майже доведену непричетність Сенеки, наказує своєму наставнику померти. Виконуючи наказ імператора, Сенека вчинив самогубство; його смерть нагадала сучасникам смерть Сократа.
Творчий шлях
Виконання боргу перед державою нічого не приносить, крім тривог і хвилювань, воно віднімає можливість звернути погляд на себе. Вигнання Сенеки закінчилося у 48 році, коли дружиною Клавдія стала Агрипіна, яка домоглася повернення Сенеки зі заслання, і запропонувала, зробити його наставником її сина — майбутнього імператора Нерона. У 54 році Клавдій був отруєний і до влади прийшов шістнадцятирічний Нерон.
Слідом за стоїками Сенека думав, що монархія за умови управління справедливого царя, носія розуму, може бути запорукою добробуту держави. Йому випадало боротися з впливом Агрипіни. У цій боротьбі Сенека переміг, але ця перемога була гіршою за поразку: у 59 році Нерон наказав убити Агрипіну, і Сенека був змушений не тільки санкціонувати матеревбивство, але й виступити з його виправданням перед сенатом. На своє ж виправдання Сенека пише трактат “Про блаженне життя”. Це — найрішучіша спроба Сенеки примирити стоїчну доктрину і дійсність. Мова в ньому йде про свідомість моральної норми, тобто про совість, що і відрізняє людей моральних (філософів) від натовпу. Поняття совісті як усвідомленої розумом і пережитої почуттям моральної норми було введено в стоїцизм Сенекою.
У 62 році Сенека пише наступний трактат — “Про спокій душі”. Діяння залишається для нього щирим поприщем чесноти і прихильних до неї, насамперед, діянням на благо держави. Сенека демонстративно відсторонюється від громадського життя. Людина має право на дозвілля, навіть не відслуживши визначений термін державі, — доводить він у книзі “Про дозвілля”.
“Моральні листи до Луцилія” — останній твір Сенеки. Сенека був духовним вождем Луцилія, який жагуче прагнув стати філософом. Улюбленою формою наставляння з часів Сократа став філософський діалог (діатриба). З усного мовлення діатриба легко переходила в письмову форму: у невеликі трактати (у Сенеки вони так і називаються “Діалоги”, хоча в них і немає співрозмовників) і, тим більше, у листи: лист, будучи й у життєвій практиці заміною безпосередньої бесіди, у літературі виявився природною її іпостассю.
Головні ідеї
Дотримуючись доктрини стоїків, Сенека вважає, що все складається з матерії й Бога. В основі природи лежить Логос — розум, розлитий у всьому сущому, який забезпечує бездушним предметам “стійкий стан”, рослинам — “проростання”, тваринам — “саморух”, а в людях і богах виступає як розум у власному смислі.
Як істота розумна людина входить в один розряд з богами й виникає «спільнота богів і людей», обитель якої — весь всесвіт. У ній всі рівні, адже всім дісталася душа — частинка божества. Сенеці був близький ідеал людської спільності: “Ми тільки члени величезного тіла. Природа, яка з одного й того ж нас створила й до одного й того ж визначила, народила нас братами”.
В людині, як і у всесвіті, є матерія — тіло й душа, причетна Богу: “Хвали в людині те, що не можна ні відняти, ні дати, що належить самій людині. Ти запитаєш, що це? Душа, а в ній — досконалий розум”. Душа скеровує моральний розвиток людини, веде її до доброчесності, до блага, до щастя. Мета людини — через удосконалення своєї природи прийти до доброчесності, стати «людиною добра», а потім і мудрецем.
Тільки мудрець в силах втілити ідеальну норму поведінки, але совість, усвідомлення моральнісної норми, відрізняє людину моральну, філософа, від натовпу: “Я навчу тебе, як дізнатися, що ти ще не став мудрим. Мудрець повний радості, веселий і непохитний, безтурботний, він живе нарівні з богами… Але якщо ти прагнеш звідусюди отримувати всілякі задоволення, тоді знай, що тобі так само далеко до мудрості, як до радості”.
Недосконалість людини долається заняттями філософією, що уподібнюється лікуванню, зціленню від пороків: «Ліки для душі винайдені древніми, але наша справа відшукати, як їх застосовувати і коли». Той, хто шукає істину, повинен спиратися на досвід “людей обізнаних, тих, що дослідили шлях, який попереду в нас”. Люди ці — філософи, чиє вчення здатне дати знання істинного блага: “Адже людина — розумна істота; отже для неї вище благо — виконувати те, заради чого вона народжена”.
“Людина добра” — та, яка ще не стала мудрецем, але вже “знаходиться в гавані”, спогляда доброчесність. Вона не шукає щастя у зовнішніх речах і їй нічого не потрібно, навіть друзів. Не тому, що вона хоче жити без друзів, а тому, що може. Тим не менш, вона знає, що таке справжня дружба й цінує своїх друзів. Друзям не страшна розлука, вони завжди можуть бути разом: “Друг повинен бути в нас в душі, а душа завжди з нами”. Друзів не може розлучити навіть смерть: “І можливо, — якщо правдиві розмови мудреців, і на нас чекає певне спільне для всіх місце, — ті, кого ми вважаємо зниклими, тільки пішли вперед”.
Як частину божественної волі “людина добра” сприймає й смерть. Смерть наперед встановлена світовим законом і тому не може бути безумовним злом: “Боятися смерті так само безглуздо, як боятися старості… Хто не хоче вмирати, той не хотів і жити. Адже життя нам дане за умови смерті й саме є лише шляхом до неї”. Але й життя не є безумовним благом: “Всі піклуються не про те, чи правильно живуть, а про те, чи довго проживуть; між тим, жити правильно — це всім доступно, жити довго — нікому”.
Кожен свій крок, кожен вчинок Сенека так чи інакше прагне осмислити, співвіднести з обраним ідеалом, з моральною нормою, він ні на мить не втрачає почуття внутрішньої відповідальності за вчинене. Він говорить: “Прочитай мої книжки, побач у них пошук істини, якої я не знаю, але шукаю наполегливо”.
Сенека сам розбирає питання про те, яким варто бути повчанню філософа. На його думку, воно повинно бути доступним, таким, що легко запам’ятовується, але головне — “вражає душу”. І коли в 65 році була розкрита змова Пісона — змова, що не мала позитивної програми, яка об’єднала учасників тільки страхом і особистою ненавистю до імператора, — Нерон не зупинився перед вибором і вирішив покарати свого наставника смертю. Філософ разом з дружиною розрізав собі вени.
Остаточні висновки філософії Сенеки показали, що, не зумівши на практиці примирити філософію як моральну норму і служіння спільноті людей у державі, у теорії, він знайшов вихід з цього протиріччя, вказавши на нього.
Посмертна слава Сенеки
Слава Сенеки не щезла зі смертю філософа. Річка забуття поглинула багато творів античних письменників та філософів. Творам Сенеки пощастило. Їх переписували ще в Середньовіччі. Сенека не зник з обріїв європейської культури і в добу книгодрукування. Серед українських вчених особливу увагу йому приділяв Еразм Сикст у праці “Медичний коментар до творів Л. Анея Сенеки”.
До особи Сенеки та його творів звертатимуться постійно, бо вони більш цілісні, ніж його життя, замішане на компромісах. В Кордові (Іспанія) встановлено монумент вихователю одного з римських імператорів — філософу Сенеці (скульптор Едуардо Баррон).
Цитати Сенеки
- Чому людина не признає свої вади? Тому що вона досі поглинута ними! Це все одно, що попросити людину, яка спить, розповісти її сон.
- П’янство — це добровільне божевілля.
- Поспіх сам собі заважає.
- Велика доля — велике рабство.
- Ніщо не вічне, багато що тривале, кінець у всього різний, але все, що має початок, має і кінець.
- В сльозах ми шукаємо докази горя, і не стільки віддаємося скорботі, скільки демонструємо її іншим.
- Виконання найзаповітніших мрій часто стає джерелом найбільших скорбот.
- Наша помилка полягає в тому, що ми розглядаємо смерть як майбутню подію. Більша частина смерті уже настала: те, що за нами — належить їй.
- Природа обшукує нас при виході, як і при вході. Не можна винести більше, ніж приніс.
- Мужність без розсудливості — особливий різновид боягузливості.
- Що природно — те не соромно.
- Всі мене пробачають, ніхто не допомагає.
- Витримуй з гідністю те, що не можеш змінити.
- Життя кожного заняте завтрашнім днем. Люди не живуть, а збираються жити.
- Якщо немає подальшого зростання, значить близько захід.
- Грошима потрібно керувати, а не служити їм.
- Не той бідний, хто мало має, а той, хто багато хоче.
- Заздрість людей показує, наскільки нещасними вони себе почувають.
- Поки є можливість, живіть весело.
- Зроби перший крок і ти зрозумієш, що не все так страшно.
- Всяке мистецтво є наслідування природи.
- Ніколи кількість прожитих років не змусить нас визнати, що ми прожили достатньо.
- Якщо не можеш змінити світ, зміни ставлення до світу.
- Доля переможе нас, якщо ми самі не отримаємо перемогу над нею.
- Краще мати не гроші, а владу над тими, у кого вони є.
- Золото пробують вогнем, жінку — золотом, а чоловіка — жінкою.
- Найсильніший той, хто володіє собою.
- Найбільша перешкода в житті — очікування завтрашнього дня і втрата дня сьогоднішнього.
- Набагато важливіше, що ти сам думаєш про себе, ніж те, що думають про тебе інші.
- Велика різниця, не хоче людина грішити чи не вміє.
- Що у кого болить, той про те і говорить.
- Тільки час належить нам.
Посилання
- Оригінальні тексти Сенеки в латинській бібліотеці (англ.)
- Сторінка Сенеки на Wikipedia (англ.)
- Коментарі до творів Сенеки (англ.)