Маргарет Тетчер (Margaret Thatcher)
Баронеса Маргарет Тетчер (англ. Margaret Hilda Thatcher, народилася 13 жовтня 1925) — прем’єр-міністр Великої Британії (Консервативна партія Великої Британії) у 1979 — 1990 роках. Перша і поки єдина жінка на цій посаді, відома в політичних колах як “залізна леді”.
Маргарет Тетчер (у дівоцтві Робертс) закінчила Оксфордський університет у 1950 році. Була першою жінкою-головою університетської асоціації консервативної партії. У 1951 році вийшла заміж за підприємця Деніса Тетчера. У 1954 році отримала свідоцтво адвоката. У 1959 році була вибрана депутатом Палати громад. У 1961 — 1964 роках парламентський секретар міністерства пенсій і соціального забезпечення. У 1970 — 1974 роках Маргарет Тетчер була міністром освіти і науки в кабінеті Едварда Хіта. З лютого 1975 року — лідер Консервативної партії.
У 1979 році стала прем’єр-міністром. На цій посаді Тетчер доклала максимум зусиль для реформування британської економіки і всього суспільства. Було приватизовано багато державних компаній з метою підвищення ефективності їх діяльності.
Під час Фолклендського конфлікту Тетчер проявила себе як рішучий політик і лідер держави, задіявши всі військові й дипломатичні можливості для відновлення суверенітету Великої Британії над островами. Рішучими діями, непохитним слідуванням обраному курсу (незважаючи на жорстку критику), Тетчер заслужила прізвисько «залізна леді». У листопаді 1990 року вона залишила пост лідера партії і посаду прем’єр-міністра.
Прем’єрство Тетчер було найтривалішим у XX столітті. Навіть у XIX столітті довше, ніж вона, британський уряд очолювали тільки лорд Ліверпул і Гладстон (причому Гладстон не поспіль).
Після виходу у відставку написала книгу «Мистецтво управління державою».
26 червня 1992 Тетчер було надано титул баронеси (у своєму праві) і герб. Дама Ордену підв’язки. Постійний член Більдерберзького клубу.
Початок політичної діяльності
На загальних виборах у лютому 1950 року та жовтні 1951 року Робертс боролася за місце від округу Дартфорд, яке зберігалося за лейбористами. Їй вдалося привабити загальну увагу преси як наймолодшому кандидатові та єдиній жінці, яка балотувалася. Не дивлячись на програш, Маргарет вдалося зменшити підтримку лейбористів серед електорату спершу на 6000 голосів, а потім ще на 1000 голосів.
Під час передвиборчої кампанії вона заручилася підтримкою батьків, а також Дениса Тетчера, з яким одружилася у грудні 1951 року. Денис також допоміг своїй дружині стати членом асоціації адвокатів.
В середині 1950-их років Тетчер відновила боротьбу за місце в парламенті. На виборах 1959 після кількох безуспішних спроб Тетчер все-таки отримує перемогу, ставши членом Партії громад.
В жовтні 1961 року Тетчер була висунута на посаду парламентського замісника міністра пенсій та державного соціального страхування в кабінеті Гарольда Макмілана.
У 1966 році Тетчер стала членом тіньової команди Державної казни і виступала проти запропонованого лейбористами обов’язкового контроля цін та прибутків, стверджуючи, що це призведе до зворотніх результатів та зруйнує економіку держави.
Тетчер підкреслювала необхідність збереження низьких податків, які повинні стимулювати роботу. Вона також була одним із небагатьох членів Палати громад, які підтримували звільнення від кримінальної відповідальності гомосексуалістів, та які проголосували за легалізацію абортів. Крім того Тетчер підтримувала збереження смертної кари та проголосувала проти послаблення закону про порядок розірвання шлюбу.
У 1970 — 1974 роках Маргарет Тетчер була міністром освіти та науки в кабінеті Едварда Хіта. В перші місяці перебування на посаді Маргарет привернула увагу суспільства через спробу скоротити витрати в цій сфері. Вона віддала пріоритет академічним потребам в школах і знизила витрати на державну систему освіти, в результаті чого була відмінена безкоштовна видача молока школярам у віці від семи до одинадцяти років. Політика Тетчер викликала шквал критики з боку Лейбористської партії та ЗМІ, які назвали її “викрадачкою молока”.
У своїй автобіографії Тетчер згодом писала: “Я отримала цінний урок. Накликала на себе максимум політичної ненависті за мінімум політичної вигоди”.
У 1974-му році на тлі зниження підтримки партії серед населення, Тетчер вступила в боротьбу за посаду голови Консервативної партії. В 1975-му році на виборах голови партії Тетчер в першому турі голосування отримала перемогу над Хітом, який був вимушений піти у відставку. В другому турі голосування вона перемогла Вільяма Уайтлоу, а вже 11 лютого 1975 року офіційно очолила Консервативну партію, призначивши Уайтлоу своїм заступником.
19 січня 1976 року Тетчер виступила з різкою критикою Радянського Союзу: “Росіяни налаштовані на світове панування, і вони стрімко набувають засобів, необхідних для становлення в якості найбільш могутньої імперської держави, яку доводилося бачити світові… Вони вибрали гармати замість масла, тоді як для нас майже все важливіше за гармати”.
У відповідь на це газета Міністерства оборони СССР “Червона зірка” назвала Тетчер “залізною дамою”, звідки, вочевидь і пішло її широко відоме прізвисько “залізна леді”.
Після того, як на початку 1979 року уряд Джеймса Калагана отримав вотум недовіри, у Великобританії були оголошені позачергові парламентські вибори. Консерватори на чолі з Маргарет Тетчер побудували свої передвиборні обіцянки навколо економічних питань, доводячи необхідність приватизації та ліберальних реформ. Вони пообіцяли боротьбу з інфляцією та ослаблення профсоюзів, оскільки страйки, які вони організовували, суттєво шкодили економіці держави.
За результатами виборів 3 травня 1979 року консерватори переконливо перемогли, отримавши 43,9% голосів та 339 місць в Палаті громад (лейбористи отримали 36,9% голосів та 269 місць в Палаті громад).
Тетчер було призначено прем’єр-міністром 4 травня 1979 року, з мандатом зупинити економічний занепад Об’єднаного Королівства та зменшити роль держави в економіці. По прибуттю до робочого кабінету вона проголосила (перефразовуючи Франциса Азізі): “Там, де розлад, ми повернемо гармонію. Там, де помилки, ми скажемо правду. Там, де сумніви, ми повернемо віру. А там, де відчай, ми принесемо надію”.
1979 — 1983
За роки перебування на посту глави уряду Великої Британії Маргарет Тетчер завоювала репутацію “залізної леді”: у її Кабінеті вся робота будувалася на чіткій ієрархічності, підзвітності і високій особистій відповідальності; вона була яскравою захисницею монетаризму, обмеженні діяльності профспілок жорсткими рамками законів.
Наприкінці свого “правління” Тетчер розповсюдила свою жорстку політику на соціальну сферу — вона заохочувала приватну освіту, введення платної медицини.
Критики політики кабінету Тетчер вказують на те, що внаслідок політики, яку вона провадила, посилився вплив центральної бюрократії. Окрім того, уряд зробив цілу низку помилкових кроків чим значно зміцнив вплив тіньових капіталів на життя країни.
Характер політичного лідерства взагалі і жіночого зокрема формується під впливом багатьох факторів, сполучення яких дає конкретні стилі політичного лідерства. Серед інших, таких, наприклад, як економічний, адміністративно-територіальний фактор, слід особливо виділити як найбільш важливі, для формування характеру жіночого політичного лідерства історичний фактор, конкретну ситуацію, у якій приходиться діяти лідеру, і вплив особистих якостей.
Щодо першого фактору особливо важливою є історія взаємин суспільства і держави, рівень розвитку політичної культури, активності мас, політичні та сімейні традиції. Велика Британія у цьому сенсі є класичним прикладом політичної культури, з яким прийнято порівнювати інші країни демократичної орієнтації.
Кажучи про історичний фактор, також необхідно особливо підкреслити значення сімейних традицій та взагалі вплив родини у формуванні характеру політичного лідера. Саме в родині людина долучається (або не долучається) до політики, у ній формуються вихідні орієнтації, у тому числі положення жінки в родині визначає ставлення її членів до участі жінок у політиці.
Щодо Маргарет Тетчер тут можна відзначити, що більшість її біографів відзначають особливу роль батька дівчинки, суспільна діяльність якого безсумнівно вплинула на подальший вибір її професії (незважаючи на те, що первинно вона здобула іншу освіту й була активною не тільки у галузі політики) і політичну орієнтацію на консерватизм. У родині Маргарет були прищеплені такі якості, як працьовитість, завзятість і великий ступінь самозречення в роботі, що потім виділялися як основні характеристики, що позначилися в ході її діяльності.
На загальносвітовий процес залучення жінок у політику вплинув феміністський рух «який ставив задачу домогтися надання жінкам виборчих прав». В результаті основним мотивом жіночого лідерства виявляється прагнення пробитися до політики. Це не дивно, оскільки політика тривалий час залишалася сферою чоловіків. Адже у чоловічому світі основною цінністю була влада, тому прагнення пробитися до неї було одним з основних у русі за рівноправність чоловіків і жінок. Прорив жінок у політику був наслідком не тільки руху за рівноправність, але він обумовлений і «глибинними структурними змінами у соціумі та, насамперед, — значним збільшенням частки жіночої праці у суспільному виробництві». У трудову діяльність жінки втягнені були вдало, але це потягнуло за собою появу нових проблем: неоднакова з чоловіками оплата за рівноцінну працю, проблема «подвійної зайнятості», а, отже спроб вивільнитися з однієї зі сфер задіяності жінки (або родина, або кар’єра). У галузі політики це проявилося у більшій активності жінок у низових партійних організаціях.
Особливість місії проявилася у тому, що Тетчер змогла відчути необхідність зміни моделі попереднього розвитку Великої Британії. В поєднанні з її інтуїцією, вмінням орієнтуватися в ситуації, ці практичні навички дали світові феномен тетчеризму.
Загально відомо і про важливість психологічного фактору у формуванні стилю політичного лідерства, вплив якого взагалі багато в чому базується саме на цьому аспекті. Якщо говорити про особисті якості Тетчер, то, як відомо, за нею закріпився титул “залізної леді”.
Самій їй більше подобалося називати себе “політиком переконання”, що ґрунтувалося на тому, що у своїй політиці вона, зазвичай, керувалася обставинами, але при цьому послідовно дотримувалась “генерального” неоліберального підходу. Взагалі їй притаманна цілеспрямованість, твердість. Опитування суспільної думки показували, що її поважали як політика, але не любили; британців дратували деякі її вчинки тільки через те, що вона була жінкою, чоловіку вони легше б пробачили це. Як приклад можна навести вирішення силовими методами Фолклендської кризи, а також її стиль ведення засідань кабінету міністрів, де вона зазвичай брала ініціативу на себе. Якщо їй треба було домогтися проведення якого-небудь рішення без особливих ускладнень, вона просто викладала на самому початку свої позиції, чим забезпечувала потрібний результат. Багато говорили про авторитарний стиль її керування партією (хоча і до того прем’єр у консерваторів відігравав авторитарну роль) і країною. Це може підтвердити приклад її взаємостосунків з кабінетом міністрів, де вона тримала тільки тих, хто був їй потрібний у даний момент і часто усувала міністрів навіть без пояснення причин, результатом чого з’явилася найбільша кількість перестановок у кабінеті, який вона очолювала. У своїх промовах та інтерв’ю вона знову ж займала наступальну позицію. При цьому їй не можна відмовити у таких притаманних жінкам характеристиках, як гнучкість, інтуїція; часто кажуть, вона інстинктивно відчувала розвиток ситуації. Те, що вона жінка, автоматично працювало на неї, чим вона вміла користуватись. Незважаючи на те, що Тетчер віддавала перевагу, щоб у ній бачили не жінку, а політика, вигідною була хоча б та обставина, що міністри — чоловіки, а прем’єр — жінка. Кожен британець вважається джентльменом, якому складно сперечатися із жінкою, тим більше привселюдно.
Маргарет Тетчер як політичного лідера наділяють характеристиками мужності, твердості, цілеспрямованості тощо. У той час, як для жіночого стилю властиві м’якість, поступливість, уміння йти на компроміси, пошук найбільш прийнятної для всіх лінії поводження у політиці. Причиною даного протиріччя є, очевидно те, що Тетчер часто доводилось бути першою: перша жінка — голова консервативної асоціації студентів у Оксфорді, перша жінка — міністр тіньового кабінету консервативної партії, лідер опозиції, прем’єр-міністр. І хоча зараз жінка у політиці вже не рідкість, як і жінка — лідер, прем’єр-міністр, усе-таки це ще не повсякденне явище. Жінки своєю більшістю значно активніші у низових партійних організаціях; якщо ж жінка пробивається до вершин політики, зазвичай вона змушена проявляти удвічі більшу активність, рішучість і цілеспрямованість, ніж чоловік, щоб довести свою компетенцію у цій сфері. Виявившись на такому рівні влади, вона починає діяти відповідно до чоловічого стандарту поводження, а характеристики твердості, десь навіть жорстокості, стають для неї більш прийнятними.
Нові економічні ініціативи
Відповідно до своїх поглядів на політику та економіку, Тетчер виступала за зменшення рівня впливу держави на економіку, підтримку вільного ринку та підприємництва. Вона намагалась припинити, як їй здавалось, надмірне втручання держави в економіку, та домагалась цього шляхом приватизації державних підприємств та муніципального житла.
Після правління Джеймса Каллагана, уряд дійшов висновку, що кейнсіанський підхід до керування попитом провалився, Тетчер відчувала, що економіка не самобалансувалась і потребу в нових фіскальних програмах зосереджених на інфляції. Вона почала економічні реформи з підвищення відсоткової ставки для уповільнення зростання грошової маси та уповільнення, у такий спосіб, інфляції. Було зменшено бюджет та скорочено видатки на громадські програми, зокрема, на охорону здоров’я, освіту, та будівництво житла. Вона також запровадила обмеження на друк грошей та законами обмежила діяльність профспілок.
Профспілки
Тетчер вважала за необхідне обмежити вплив профспілок, звинувативши їхніх лідерів у підриві парламентської демократії та економічного поступу через паралізуючі страйки. Декілька профспілок розпочали страйки у відповідь на законодавчі ініціативи обмеження їхньої влади, але їхній спротив, зрештою, було подолано. Лише 39% членів профспілок віддали свої голоси за Лейбористів на загальних виборах 1983 року. За твердженням Бі-Бі-Сі, Тетчер “вдалося зруйнувати вплив профспілок, що формувався й існував протягом майже цілого покоління”.
Цитати Маргарет Тетчер
Лікувати старі британські хвороби соціалізмом — це як лікувати лейкемію п’явками.
Півень, можливо, добре кукурікає, але яйця все ж несе курка.
Єдиний спосіб зібратися на вершину драбини — долати сходинку за сходинкою – по одній за раз. В процесі цього підйому ви раптово виявите у себе всі необхідні якості, навички та вміння, які необхідні для досягнення успіху, якими ви, начебто, ніколи не володіли.
Щоб виграти бій, його іноді потрібно давати двічі.
Ввічливість сьогодні цінується все дорожче. Нахабство взагалі не має ціни.
Ниці люди отримують задоволення, обговорюючи великих людей.
Сам чорт не зрозуміє, чому у нас швидше просуваються ті, хто йде назад.
Потрібно добре вивчити свого ворога. Тоді можна перетворити його на друга.
Зовсім не обов’язково погоджуватися зі співрозмовником, щоб знайти з ним спільну мову.
Будь-яка жінка, яка розуміє проблеми, що виникають при керуванні домом, може зрозуміти проблеми, які виникають при управлінні державою.
Я винятково терпляча за умови, що зрештою все одно вийде по-моєму.
90% наших хвилювань стосуються того, що ніколи не відбудеться.
Я залишусь до тих пір, поки не втомлюся. А поки Британія мене потребує — я ніколи не втомлюся.
