Махатма Ганді (Mahatma Gandhi)

Мохандус Карамчанд Ганді (2 жовтня 1869 — 30 січня 1948) — один із керівників і ідеологів національно-визвольних рухів Індії. Його філософія ненасилля вплинула на національні і міжнародні рухи прихильників мирних змін.

Ганді був наймолодшою і улюбленою дитиною в сім’ї прем’єр-міністра невеликого князівства Порбандар. У маленького, некрасивого і сором’язливого хлопчика склалися надзвичайно близькі стосунки з обома батьками, особливо — з його глибоко релігійною матір’ю. Дві події вплинули на все його подальше життя: його одруження, яке за індуїстською традицією відбулося коли йому виповнилось 13 років (одружився з Кастурбай, своєю ровесницею), і смерть його батька через три роки після цього.

У сім’ї самого Ганді народилося четверо синів. Від найстаршого Ганді відмовився через пияцтво і розпустність. Старший син невдовзі помер від сифілісу.

4 вересня 1888-го року вісімнадцятирічний Ганді відплив із Бомбея в далекий незнаний світ.
Поїздка до Англії була свідомим вибором не лише родини, але й самого Ганді. Він уже позбувся наївного дитячого переконання, що англійці панують над індусами тому, що їдять м’ясо та палять тютюн. Але в чому ж сила Британської імперії, яка тоді була найпотужнішою державою світу (приблизно як сьогодні Сполучені Штати)? Ганді хотів збагнути підвалини тієї сили. А водночас здобути фах, який дозволяв би йому якнайкраще служити своєму знедоленому народові. Удома його чекали рідні, мати, дружина та маленький син.

Навчання

За три роки у туманному Альбіоні Ганді отримав диплом баристера (адвоката). Він не лише удосконалив свою англійську, а й вивчив ще французьку мову, в Лондонському університеті та Школі права опановував юридичні та природничі науки. Вирішив довести собі та оточуючим, що індус може стати справжнім британським джентльменом, не втрачаючи своєї національної сутності. Молодий Ганді досконало опанував уміння одягатися по-європейському та поводитися в товаристві, навіть брав уроки європейських музики і танців. Проте все це було лише зовнішнім боком його життя. Саме в Англії небаченої доти інтенсивності набрали його “пошуки істини”, намагання зрозуміти світ та знайти своє місце в ньому, пошуки Бога. Як не дивно, тільки в Англії і в англійському перекладі Ганді ознайомився зі священними книгами індуїзму. Величезне враження справила на нього книга “Світло Азії”, присвячена буддизму. Він читав також Коран, Старий і Новий заповіти християн. У цілковитий захват привели його слова Христа з Нагірної проповіді: “А Я вам кажу не противитися злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому і другу. А хто захоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому”.

В Англії Ганді дізнався: не всі європейці їдять м’ясо, серед них теж є вегетаріанці. Це відкриття його настільки вразило, що він став активістом вегетаріанського руху і навіть певний час був секретарем Асоціації вегетаріанців одного з лондонських районів.

За коротких три роки Ганді досягнув своєї мети — пізнав світ європейської культури та релігії, здобув фах, а водночас залишився щирим патріотом своєї приниженої країни.
Африка

Одержавши в 1891-му році юридичну освіту в Англії, Ганді до 1893-го року займався адвокатською практикою в Бомбеї. У 1893-1914 рр. служив юрисконсультом гуджаратської торговельної фірми в Південній Африці.

Саме в Африці Ганді вперше в житті реально зіштовхнувся з расизмом. В Англії до нього ставилися як до освіченої людини, а в рідному місті він так рідко зустрічав англійців, що ні про яку дискримінацію не йшлося. Однак у провінції Наталь усе було інакше. Ганді змушували їхати на підніжці, а не всередині диліжанса, мовчати, коли його зіштовхували з тротуару. Білий “вищий світ” маленького провінційного містечка не допускав до себе успішного адвоката лише через смаглявий колір його шкіри. Одного разу його викинули з вагона першого класу потягу до Преторії тільки через те, що він не білий.

Досягнувши блискучих успіхів у адвокатській кар’єрі, Ганді 1894 року заснував Індійський конгрес Наталю і розпочав боротьбу за надання індійцям рівних громадянських прав з південноафриканськими білими. Тут Ганді очолив боротьбу проти расової дискримінації та утиску індійців, організовував мирні демонстрації, писав петиції на ім’я уряду. У результаті південноафриканським індійцям удалося домогтися скасування деяких дискримінаційних законів.

У Південній Африці Ганді виробив тактику ненасильницького опору (сатьяГрахи). Під час англо-бурської (1899-1902) та англо-зулуської (1906) війн Ганді створив санітарні загони з числа індійців для допомоги англійцям, хоча, за його власним визнанням, вважав справедливою боротьбу бурів і зулусів; свої дії він розглядав як доказ лояльності індійців до британської імперії, що, на думку Ганді, повинно було переконати англійців надати Індії право на самоврядування.

Сатьяграха, ахімса, свадеші та сварадж

Ахімса, свадеші, сварадж та сатьяграха — чотири стовпи політичної теорії та практики Ганді. Звичайно, політичні погляди Махатми нерозривно пов’язані з його релігійними, етичними та філософськими переконаннями. І повною мірою осягнути суть лише однієї з цих підсистем без глибокого вивчення інших неможливо. Проте обмежені розміри газетної статті дозволяють нам зупинитися тільки на політичній етиці та практиці Ганді, та й то коротко (далі всі цитати з творів і промов Махатми).

Отож, ахімса — це ненасильство, відсутність гніву та ненависті. “Дослівно кажучи, ахімса означає “невбивство”. Але для мене це — цілий космос значень… Насправді це означає: не ображай нікого, не допускай до себе жодної жорстокої думки, навіть якщо вона стосується людини, яку вважаєш своїм ворогом. У того, хто дотримується цього вчення, не буває ворогів”. За Ганді, тільки базуючись на ахімсі, можна досягти перемоги в політичній боротьбі. Інакше перемога з часом неминуче перетвориться на поразку.

Свадеші, в дослівному перекладі “вітчизняний”, — рух за бойкот іноземних товарів. Останні десятиріччя свого життя сам Ганді користувався виключно найскромнішим одягом та взуттям індійського кустарного виробництва. І закликав до того ж своїх прибічників. Завдяки цьому водночас скорочувався ринок для британських і взагалі європейських товарів у Індії, підтримувалися національні товаровиробники, а самі гандисти внаслідок практичного застосування принципу агариграхи — відмови від зайвих речей — морально очищувалися та вдосконалювалися.

Сварадж, у дослівному перекладі “своє правління”, означав поступове запровадження в Британській Індії самоврядування аж до здобуття країною цілковитої незалежності.

Серцевиною всієї системи політичних поглядів Ганді була сатьяграха, термін, що походить від слів “сатья” — істина та “аграх” — твердість, щось на кшталт “міцно триматися істини”. У перші роки після виникнення сатьяграхи Ганді пояснював її суть європейцям англійськими словами “пасивний опір”, але згодом прийшов до висновку, що це словосполучення несе в собі певний негатив. Між тим сатьяграха “не є зброя слабкого проти сильного”. За Ганді, сатьяграхі — людина, яка зрозуміла суть сатьяграхи і застосовує цей метод боротьби на практиці, — є, безумовно, морально вищою за свого опонента, а отже, сильнішою.

Політичні погляди та переконання

Після повернення на батьківщину (січень 1915 року) Ганді зблизився з партією Індійський національний конгрес і незабаром став одним із лідерів національно-визвольного руху Індії, ідейним керівником конгресу. Після 1-й світової війни Ганді та його послідовники виступають на багатолюдних мітингах із закликами до боротьби проти англійського панування. Цю боротьбу Ганді обмежував винятково ненасильницькими формами, засуджуючи будь-яке насильство з боку революційного народу.

Така позиція Ганді відповідала інтересам індійської буржуазії, і партія Індійський національний конгрес підтримала її повністю. В 1919-1947 рр. Національний конгрес під керівництвом Ганді перетворився в масову національну організацію, що користувалася підтримкою народу. Залучення мас у національно-визвольний рух є великою заслугою Ганді й джерелом його величезної популярності в народі.

Видатний індійський письменник, лауреат Нобелівської премії Рабіндранат Тагор назвав Ганді “Махатмою”, що означає “Велика душа”. Під цим ім’ям він і увійшов до світової історії. Але сам Ганді цього пафосного імені не любив і не хотів, щоб його так називали.

Ганді був категоричним противником роз’єднання Індії за релігійною ознакою на Республіку Індію та Пакистан. Саме тому, присвятивши життя боротьбі за самостійність батьківщини (сварадж), він відмовився приймати участь у церемонії першого підняття прапору незалежної Індії в Делі. Ганді помер не своєю смертю: у 1948 році його було вбито індуським націоналістом, представником політичного руху “Хінду Махасабха”, що заперечував можливість співжиття індусів і мусульман в єдиній індійській державі. Своїм політичним наступником Ганді називав Джавахарлала Неру, першого прем’єр-міністра незалежної Республіки Індії.

Політична філософія Могандуса Ганді не була забутою після його трагічної смерті. Його прямі послідовники розвивали в Індії політичне вчення Гандизму, але також життя та погляди Ганді стали надхненними для визвольного руху чорношкірих американців та демократичних революцій у Європі.

Видатні люди про Махатиму Ганді

“Моральний вплив, який Ганді справив на мислячих людей, — писав Ейнштейн, — є набагато тривкішим, ніж здається можливим у наш час з його надміром грубої сили. Ми вдячні долі, яка подарувала нам такого блискучого сучасника, дороговказ для прийдешніх генерацій”.

Єдиний його одяг — кхаді, шматок грубої домотканої тканини, обмотаний довкола худого тіла, найдешевші саморобні селянські сандалії, одягнуті на босі ноги, а часто — взагалі ніякого взуття, у руках — посох. І все. Більше ніяких речей. Так Махатма Ганді обійшов пішки або об’їхав потягами третього класу (набагато гіршими за сучасні українські електрички) всю величезну Індію.

І водночас “останній лицар Британської імперії” Вінстон Черчілль уважав цього “напівбожевільного пророка” не менш страшним та небезпечним ворогом своєї імперії, над якою ніколи не заходило сонце, ніж Адольф Гітлер. Нацисти намагалися протиставити британській силі, гордині та почуттю власної виключності ще більшу силу та гординю. Ганді — сатьяграху, філософію ненасильницького спротиву темній силі. Гітлер програв, а Ганді виграв.

У сучасній Україні мало знають про Махатму. А між тим, ми — саме ті “прийдешні генерації”, про які писав Ейнштейн. І без Ганді та його політично-етичного вчення наш світ був би іншим. Без нього не було б ані афро-американського пророка Мартіна Лютера Кінга, ані радянського дисидентського руху, ані польської “Солідарності”, ані чеської оксамитової революції кінця 80-х, ні, зрештою, української помаранчевої революції. Принаймні в такому вигляді, як усе це відбулося.

Ідеї Махатми Ганді

“Дотримуйся ахімси в думках та серці”.

“Сатьяграха не переможе доти, доки панує ненависть. А тому щоранку, тільки-но прокинувшись і ще не ступивши першого кроку в новий день, скажи собі: мені нема чого боятися у світі, крім Бога; у моєму серці немає ненависті, я не вчиню несправедливості; я здолаю правдою брехню”.

Ідентифікуй себе з тими, заради кого ведеш боротьбу.

Дивно й цікаво порівнювати фотографію Махатми, який сидить на підлозі свого ашраму в одному з найбідніших сіл Індії та фотографію впевненого в собі адвоката з Південної Африки, людини заможної, одягненої по-західноєвропейському, такого собі буржуа. Чому ж така величезна різниця? Тому що Ганді прагнув бути єдиним цілим із тим злиденним народом, заради щастя якого він вирішив боротися все своє подальше життя.

Ганді одягався як бідний індійський селянин, їв те, що їсть бідний індійський селянин, їздив виключно потягами третього класу — тими, якими може дозволити собі їздити бідняк.

Наповни боротьбу позитивним змістом.

У ході боротьби треба завжди не тільки домагатися ліквідації існуючих інституцій та поглядів, але й чітко уявляти, що ти хочеш запропонувати навзамін.

Особисто зустрінься з супротивником.

Зустріч необхідна, навіть якщо вона несе в собі загрозу або соратники вважають, що супротивник посідає занадто низьке становище, чи пропонують бойкотувати його. Ганді неодноразово йшов на такий ризик. Він зустрічався з генералом Сматсом, вів переговори з лордом Ірвіном, відвідував текстильних робітників у Ланкаширі, проти яких опосередковано було спрямовано кампанію бойкоту англійських товарів у Індії, промовляв у мусульманських районах, що було дуже небезпечно для індусів — завжди наперекір застереженням своїх соратників.

Не суди інших суворіше, ніж самого себе.

Не можна ні в етичному, ні в інтелектуальному плані ставити супротивника нижче від себе, а ставитися до нього так, наче в нього не менш високі етичні мотиви.

Попереджаючи віце-короля Індії лорда Ірвіна про проведення соляного маршу проти державної монополії на сіль, Ганді писав: “Погляньте на вашу платню! Ви одержуєте понад 700 рупій щоденно, тоді як пересічний прибуток індійця становить менш ніж 2 ани на день. Британський прем’єр-міністр отримує лише в 90 разів більше, ніж пересічний англієць. Стаючи на коліна, прошу вас замислитися над цим. Я занадто поважаю Вас як людину, щоб намагатися образити Вас. Можливо, вся сума йде на милосердні вчинки, але система, яка схвалює такий стан речей, заслуговує на те, щоб її скасували”. Годі й казати, що ніяких свідчень витрачання віце-королем хоча б частини своєї платні на “милосердні вчинки” не було.

Будь схильний до компромісу.

“Я по суті є людиною, схильною до компромісу, бо ніколи не певен, чи маю рацію”, — казав Ганді. Він вважав, що схильність до компромісу властива істинній суті сатьяграхи. Найбільш відомим прикладом компромісу є пакт, укладений Ганді з віце-королем Індії Ірвіном 5 березня 1931 року.
Власне, це був компроміс між status quo Ірвіна та “повною незалежністю” Ганді. Слово “незалежність” не згадувалося в пакті, “статус домініону” теж. І все ж це був крок уперед, хоч “жодна із сторін не святкувала перемоги”, бо саме поняття “пакт”, на думку Ганді, символізувало можливість на рівних підставах вести переговори між гнобителем і гнобленим.

Борися проти справи, а не проти особи, яка за нею стоїть.

“Ненавидіти британську систему управління, а не самих британців”, — неодноразово закликав Ганді своїх учнів.

Не використовуй слабкостей супротивника.

І під час Першої, і під час Другої світових війн, коли Британія опинялася у скруті, Ганді категорично заперечував проти того, щоб “завдавати їй удару в спину”. Не використовуй важке становище свого супротивника, якщо воно спричинене не самим конфліктом з тобою чи кампанією, а дай йому відчути, що тиск, який чиниться на нього, є результатом ним самим завданої несправедливості.

Не торгуйся.

Під час дуже важливих переговорів 1920 року, які Ганді вів з метою об’єднання індуїстів і мусульман, мусульмани запропонували: вони не різатимуть корів (тварин, священних для індуїстів), а індуїсти натомість підтримають їхній рух за халіфат. Ганді відмовився пов’язувати цих два питання. Він заявив, що індуїсти підтримають вимоги щодо халіфату без будь-якої компенсації, позаяк ті вимоги справедливі.

Не узалежнюйся від допомоги іззовні.

“Якщо народ не є готовий на самопожертву заради високої мети, жодна допомога іззовні не допоможе йому вибороти власну свободу”.

Будь готовий до самопожертви.

“Будь готовий вкласти всі свої фізичні й духовні сили в боротьбу за справу, в яку ти віриш, і, якщо це буде необхідно, пожертвувати власним життям заради справи й заради людей, а не заради самої жертви”.

Вживайся у світогляд супротивника.

Ганді вимагає такої ідентифікації із супротивником, щоб бути в стані побачити ситуацію його очима і пояснити її так, як він сам її пояснює. Однак це не означає, що політичні дебати зводяться до засвоєння аргументів супротивника. Треба намагатися переконати супротивника у помилковості його суджень, але в такий спосіб, щоб він сам збагнув і визнав свою помилку.

Не приховуй своїх планів.

“Із жодної таємної організації, якою великою вона б не була, не може вийти нічого доброго. Утаювання має на меті зведення захисної стіни навколо чогось. Ахімса відкидає такий захист”.

Визнавай свої помилки.

Після трагедії в Амрітсарі 13 квітня 1919 року, коли війська вбили 379 демонстрантів, Ганді відмінив кампанію сатьяграхи. Він мотивував це тим, що частина її учасників своїми діями спровокувала вибух насильства. “Було величезною помилкою закликати до ненасильницького повстання народ, який ще не дозрів до розуміння ненасильства”.

Не вдавайся до саботажу.

Ганді виступав проти нищення будь-якого урядового майна чи об’єктів інфраструктури на знак протесту: “Знищення мостів, скажімо, з допомогою динаміту, не призведе до ліквідації зла, а спровокує ще більше зло”.

Віддай перевагу насильству перед боягузтвом.

Під час однієї з акцій не-співпраці чоловіки — жителі кількох сіл — утекли від каральної експедиції, покинувши напризволяще свої домівки, жінок та дітей. “Я дорікав їм за боягузтво, а вони безсоромно прикривалися ненасильством. Ненасильство вимагає великої мужності. Боягузтво цілком несумісне з ненасильством. Я хочу, щоб і індуси, і мусульмани плекали в собі мужність і були готовими вмерти, не вбиваючи. Якщо ж у них немає такої мужності, хай ліпше розвивають мистецтво вбивати і бути вбитими, ніж тікають від небезпеки, мов боягузи. У цьому разі насильство краще, ніж утеча”.

Цитати

Жахлива звичка стверджувати, що інші міркують неправильно, а ми — правильно. І що ті, хто дотримується протилежних поглядів — вороги.

Людина — господар своєї долі в тому сенсі, що у неї є свобода розпоряджатися власною свободою. Але до чого це призведе — людині невідомо.

Цінність ідеалу в тому, що він віддаляється по мірі того, як ми наближаємось до нього.

Як тільки повіриш в те, що досягнув ідеалу — подальший розвиток зупиняється і починається зворотній рух.

Так само, як людина не буде турбуватися про життя в іншому тілі, окрім її власного, так і нації не люблять жити під керівництвом інших націй, якими б благородними та великими вони не були.

Маленьке тіло, яке рухається духом і надихається незгасаючою вірою в свою місію, може змінювати хід історії.

Потрібно знати, коли діяти, а коли утриматися від дій. Дія і бездіяльність в окремих ситуаціях не суперечать одне одному.

Право піддавати людей суворій критиці має лише той, хто переконав їх у своїй великій любові до них.

Кожен з нас, хто бажає цього, може прислухатися до свого внутрішнього голосу. Він є всередині кожного з нас.

Безстрашність обов’язкова для розвитку інших благородних якостей. Без мужності неможливо шукати істину чи турботливо зберігати любов.

Світ достатньо великий, щоб задовольнити потреби кожної людини, але занадто малий, щоб задовольнити людську жадібність.

Посилання

1. Антологія ненасилля. Махатма Ганді (рос.)
2. Махатма Ганді, біографія та ресурси (рос.)
3. Біографія Махатма Ганді в англійській Вікіпедії (англ.)
4. „Ганді — універсальний гуру” (стаття Daily News) (англ.)