Записи із тегом ‘політика’
Розміщено Лютий 12, 2010
Іван Франко (Ivan Franko)
Іван Якович Франко (народився 27 серпня 1856, Нагуєвичі Дрогобицького повіту — помер 28 травня 1916, Львів) — український філософ, письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський і політичний діяч.
Усебічно обдарований, енциклопедично освічений і надзвичайно працьовитий, Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури. Він був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком літератури, перекладачем і видавцем. Сюжети для своїх творів Франко черпав із життя і боротьби рідного народу, але також із першоджерел людської культури — зі Сходу, античної доби й Ренесансу. Він був “золотим мостом” між українською і світовою літературами.
(ще…)
Розміщено Листопад 18, 2008
Іван Степанович Мазепа (Ivan Mazepa)
Іван Степанович Мазепа (Іван Мазепа-Колединський). Народився 20 березня 1639, помер 21 вересня 1709. Гетьман України в 1687-1709 рр.
Спочатку вважав можливою співпрацю з Москвою, але політика Петра I в Україні в період Північної війни призвела до розриву Мазепи з Росією. У 1708 р. уклав угоду з Карлом XII про приєднання до антимосковської коаліції. Після поразки шведської армії під Полтавою емігрував. Помер у Бендерах, похований у Галаці.
Мазепа народився в Мазепинцях, на шляхетському хуторі Київщини, неподалік від Білої Церкви, що його надав польський король Сигізмунд II Август у 1592 р. шляхтичеві Михайлові Мазепі-Колєдинському з роду Курчів.
Батько Мазепи займав високу посаду в окрузі Білої Церкви; його мати походила із знаменитого українського роду Мокевських. Вони мали двоє дітей: доньку Олесю і сина Івана, майбутнього гетьмана.
Розміщено Листопад 17, 2008
Аристотель (Aristotle)
Аристотель (384 до н.е. — 322 до н.е.) — давньогрецький універсальний вчений, філософ і логік, засновник класичної (формальної) логіки. Народився в місті Стагіра. 367 до н.е. — 347 до н.е. вчився в академії Платона в Афінах, у 343 до н.е. — 335 до н.е. був вихователем сина царя Македонії Філіппа — Александра. У 335 до н.е. повернувся в Афіни, де заснував свою філософську школу — перипатетиків. Серед його творів — «Нікомахова етика», перша «Поетика».
Аристотель вплинув на весь подальший розвиток наукової і філософської думки. Його твори стосувалися практично всіх галузей знання того часу. Зібрав і систематизував величезний природничо-науковий матеріал своїх попередників, критично його оцінив, виходячи зі своїх філософських поглядів, і сам здійснив ряд глибоких спостережень. У фізичних трактатах «Фізика», «Про походження і знищення», «Про небо», «Про метеорологічні питання», «Механіка» і інших виклав свої уявлення про природу і рух. Фізика в нього в своїй основі умоглядна. Первинними якостями матерії він вважав дві пари протилежностей «тепле — холодне» і «сухе — вологе», основними (нижчими) елементами, чи стихіями, — землю, повітря, воду і вогонь (своєрідна «система елементів»), що є різними комбінаціями первинних якостей; з’єднанню холодного із сухим відповідає земля, холодного з вологим — вода, теплого із сухим — вогонь. П’ятим, найбільш зробленим елементом вважав ефір.
